Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Біда в тому, що на початку війни, розпочатої росією в Україні, західні суспільства не почули слова, які лунали з москви: ця війна є війною росії на українській території проти Заходу. Після нещодавніх виборів до Європейського парламенту, мабуть, багато хто вже зрозумів, що відбуваються процеси, які небезпечним способом змінюють політичну атмосферу в Європі. Процеси ті набирають дедалі більшої швидкості, а ознаки відчиненої скриньки Пандори вже помітно неозброєним оком.
Популісти зірвалися з ланцюга не лише в країнах колишнього соціалістичного блоку, як-от Угорщина чи Словаччина, а й у країнах Західної Європи. А старі, класичні політики, як пише у своїй статті про політичну ситуацію в Німеччині Олександр Голубов, залишають народ без відповідей. Загалом такий стан справ — це повна безвідповідальність як тих, хто хоче використати кризову ситуацію у своїх інтересах, так і тих, хто має бути готовим реагувати на екстраординарні виклики. Як виявляється, тут не дають собі ради не лише класичні політики й дипломати, а й вільні засоби масової інформації.
Ми можемо, звичайно, вести дискусії і міркувати над тим, чи позиція угорської або словацької влади, правих або лівих західноєвропейських крайніх є дійсно проросійською чи лише паразитичною, але не можемо не помічати, що вона є не лише неконструктивною для України, а й деструктивною для Європи. Бо послаблює вона не лише власні народи, а і Європу загалом.
Змінилися умови — потрібно змінювати й підходи. Те, що називалося надстандартними чесько-словацькими відносинами, не може продовжуватись у випадку із нинішньою словацькою владою. Як може нашкодити Європі головування Угорщини в Європейському Союзі — скоро побачимо. У кожному разі дискусії про те, як на ці факти реагувати — чи ігнорацією, чи допомогою прозахідному суспільству цих країн, а чи тим, що відсікатимемо ці країни як такі, що представляють для решти безпекову загрозу, — потрібно вести в пришвидшеному режимі й не лише в кулуарах.
Бо надія на те, що після виборів усе стане на свої місця, виявилася щонайменше наївною вже лише тому, що світ, у якому ми живемо, у передвиборчому стані перебуває постійно. Аж до того часу, доки його не буде зруйновано загарбниками — після того, як цей світ внутрішньо послабимо власними ж руками.
Скачати повну версію: 3/2024 [PDF, 1.6 Mb]
Всі попередні номери
