Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Чим зайнявся новий український президент і „його“ влада в перші три місяці своєї діяльності? Ну, з перших днів зайнялися питаннями, якими в кризовій економічній ситуації зайнявся б кожен великий державотворець, а саме перейменуванням Секретаріату на Адміністрацію, дегероїзацію героїв, продовженням дії договорів, чинність яких ще далека від завершення, а ще підписанням договорів про наступні договори, як наприклад, про демаркацію кордону з Росією, при цьому так і не розв’язавши проблему делімітації Азовського та Чорного морів і Керченської протоки (хоча, властиво, лише про це і йдеться).
А реформи? До них руки наразі не дійшли. Але почекаймо ще кілька днів, президент України обіцяв десь у червні представити концепцію реформування країни, над чим працює „щодня“ і для чого найняв „найкращих у світі спеціалістів з найвідоміших консалтингових компаній“.
А тепер про те, що йому/їм дійсно вдалося. Насамперед, вдалося ефективно попрацювати над захопленням усієї вертикалі влади. Президент, Уряд, Верховна Рада, Конституційний суд нині діють як одна команда. Хто думає, що все це неконституційно, нехай звертається до Конституційного суду, котрий дасть таку інтерпретацію, що розвіються будь-які сумніви.
А що робить так звана українська опозиція? Чому вона виявилася неспроможною бодай якось адекватно прореагувати і протидіяти? Бо за п’ять останніх років ця команда спромоглася: перейменувати Адміністрацію на Секретаріат, незаконним способом пороздавати звання, не змінивши перед цим закони, багато говорити про непродовження договорів (при цьому не зумівши змусити другу сторону хоча б дотримуватися діючих), довго вести переговори про ціну на газ і нарешті „вибити“ з Росії найвищу в світі ціну (і все це називати прагматичними відносинами), а решту часу витратити на спробу захопити всю вертикаль влади – кожен під себе. Тепер з їхніх вуст можна почути заклики: „Без вас, громадян, ми нічого не зможемо“. Як тривога, то до Бога... Але у цьому всьому є таки трохи надії. Очевидно, що громадян на Майдан стара команда вже не збере. Нема того, хто зібрав би. Зате починає діяти велика кількість
громадянських ініціатив, які можуть, – не швидко, але за якийсь час, – створити альтернативу чи принаймні продовжити процес творення громадянського суспільства. Бо будьмо щирі, Помаранчева революція була чудова, проте Майдан лише показав, що українці можуть створити громадянське суспільство. Та над цим потрібно працювати щодня. П’ять років загубили не лише українські політики...
Ленка Віх
Скачати повну версію: 6/2010 [PDF, 2.6 Mb]
Статті в номері:
вдома на чужині
- Україну в Європейському суді з прав людини представлятиме жінка
- Новий перехід на польсько-українському кордоні
- СКУ закликає депутатів звернутись до КС
- Угоду про асоціацію між ЄС та Україною підпишуть через рік?
- Чи буде Європейський польсько-український університет?
- Україна залишилась наодинці з собою
- Відшкодування Тріанону, угорська спроба №2
- Андрій Портнов: „В Україні взагалі не було дискусії над тим, як ми розуміємо геноцид“
- Ціна дружби
- Примирення з ознаками протилежного
гості
тема
- Війна світів
- Харківські угоди: удар по незалежності
- Чому підписання „харківського договору“ є незаконним
- Воєнно-газовий роман
- „В Україні спостерігаємо початки реставрації старого режиму“
- Quo vadis Янукович?
- Уряд Азарова–Януковича: балансування на краю прірви
- Схід України: „дайте ж насолоджуватися!“
- Собаки гавкають, а караван іде
- Де закопаний собака української незалежності?
з краю
- Дегероїзація України
- Альона Гетьманчук: „Для Януковича і його команди перебування ЧФ у Севастополі є абсолютно природним“
культревю
- Іван Малкович: „Перевага дитячої літератури на книжковому ринку – загальносвітова, а не українська тенденція“
- Іван Малкович: Із книги „Вірші на зиму“
- Марко Вовчок як непрописаний бренд
- Огірки, греки і храми Ніжина
- Мереживна точність Якова Гніздовського
- „Літературна“ музика
- Рецензії та анотації: Bідданим читачам
- Рецензії та анотації: Пруст навпаки
- Україна в Каннах: місія можлива
Всі попередні номери
