УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 10/2007

Богдан Олексюк: «Основні месиджі кампаній — не найактуальніші»

(Скачати весь номер: 10/2007 [PDF, 3 Mb])

Незадовго до парламентських виборів в Україні ми порозмовляли з аналітиком Інституту Відкритої Політики, Богданом Олексюком про те, в чому полягає сенс цих позачергових виборів, чи можна їх порівнювти з попередніми, а також про те, які месиджі транслюють у суспільство лідери політичних партій.  Наскільки ці вибори необхідні, що вони змінять в українській політиці? Ці вибори необхідні з точки зору стратегічної перспективи розвитку демократії в Україні. Вони мають стати прецедентом, запровадивши більш чесні правила в українській політиці. Адже корупція в найвищому законодавчому органі, торгівля владними повноваженнями дискредитували і поставили під загрозу демократичний устрій нашої держави.Очевидною є також потреба змін, як у виборчому законодавстві, так і в Конституції. Однак бачення цих змін різними політичними таборами значно відрізняється. 

Український виборчий процес можна переглядати як нескінченний серіал: одна кампанія переходить у наступну. Юрій Луценко, лідер «Народної самооборони», нещодавно ствердив, що наступні вибори можуть відбутися вже через два роки. Чим викликана безперервність процесу, чому не вдається завершити його?

 Ну чому ж? Це, взагалі-то, — перші позачергові парламентські вибори в Україні. Вибори ж через два роки справді можливі за умови, якщо Конституційна комісія, чи Конституційна рада запропонують новий проект Конституції, і її ухвалить Верховна Рада. Не виключено, що після цього буде проведено референдум для всенародної оцінки цього проекту. А відтак — парламентські вибори за новим законом, у відповідності до нової Конституції.Однак для такого розвитку подій необхідно занадто багато різних умов, тому вірогідність його не вельми висока. В чому відмінність між теперішніми виборами та попередніми? Це другі парламентські вибори в Україні за пропорційною системою. Тому є сенс порівнювати їх лише з виборами 2006 року. Тоді уряд був «помаранчевий» (Ю.Єхануров), тепер — «блакитний» (В.Янукович). Відповідно, вертикаль влади виявилася поділеною між урядовою та президентською гілками, які протистоять одна одній.  Натомість «по горизонталі» влада в місцевих радах належить в різних регіонах різним політичним силам — БЮТ, «Нашій Україні», Партії регіонів тощо.Спостерігається також певне падіння підтримки лівих партій. Схоже, електорат соціалістів і комуністів «перетікає» до регіоналів. 

Нинішня передвиборча кампанія характеризується значним популізмом. Наскільки суспільство та виборець вірять в обіцянки політиків?

 Переважна частина виборців обіцянкам політиків не вірить. Це зайвий раз свідчить про бездарну організацію кампаній виборчими штабами. Політичні сили ніби змагаються в популізмі, й усі демонструють прихильність до лівих, соціальних ідей. Практично ніхто не каже про ліберальні реформи, які вкрай потрібні країні.Кидається в око також і те, що різні політичні сили обрали головними месиджами своїх кампаній далеко не найактуальніші для людей проблеми.  

В Україні, на відміну від інших європейських держав, на виборах спостерігається висока явка. Чим це пояснити?

 В Україні, на відміну від європейських країн, що є членами ЄС та НАТО, громадяни відчувають загрозу суверенітету держави. Політична нестабільність політизує суспільство і поглиблює його поділ на проєвропейську та проросійську частини. Одна частина відчуває загрозу для держави, що йде зі Сходу, інша — із Заходу.Громадяни ж європейських держав можуть собі дозволити не надто перейматися політикою і більшою мірою жити в світі бізнесу, культури і т.п. На що можна сподіватися після виборів? Прогнозувати ситуацію після виборів складно, оскільки важко передбачити конфігурацію політичних сил у парламенті нового скликання. Це викликано тим, що Партія регіонів разом із КПУ (нинішня правляча коаліція) набирають приблизно стільки ж голосів, як і БЮТ з НУ-НС. Визначальним буде проходження чи непроходження Блоку Литвина а відтак — його рішення на користь котроїсь із коаліцій. Не можна виключати й можливість формування «широкої» коаліції: Партія регіонів – НУНС – Блок Литвина (якщо пройде), або навіть Партія регіонів – БЮТ.В цій невизначеності нинішні вибори дещо нагадують вибори 2006 року. Розмовляв Петро Андрусечко
Український журнал