Український журнал - 10/2007
Лиш би було бажання
(Скачати весь номер: 10/2007 [PDF, 3 Mb])Текст: Марія Чіжмар, Методично-педагогічний центр, Пряшів У багатонаціональній Словаччині поруч зі словацьким народом з давніх-давен проживає й українська національна меншина, яка ще донедавна мала свої національні школи різних типів: дитячі садки, загальноосвітні і середні школи та університетські кафедри. Сьогодні, на жаль, українське шкільництво в Словаччині опинилося в критичній ситуації.Початки шкільництва українців Східної Словаччини сягають кінця ХІХ ст., коли 1895 р. в Пряшеві було створено Греко-католицьку учительську семінарію, покликану готувати вчителів для церковних шкіл пряшівської єпархії. Крім неї існували народні школи та трирічна церковна горожанська школа, що давала випускникам право поступати в учительську семінарію та середні фахові школи. Навчальною мовою тоді була т.зв. карпаторуська мова — суміш української і російської мов. Подальшому розвитку шкіл з карпаторуською мовою навчання сприяло утворення Чехословацької Республіки, надання національним меншинам більших прав у галузі освіти та зростання національної свідомості інтелігенції. Завдяки цьому в 1923/24 навчальному році на території проживання етнічних русинів існувало 9 державних і 87 церковних руських народних, здебільшого однокласних шкіл, одна церковна горожанська школа та церковна учительська семінарія. Незначна кількість дітей Пряшівщини здобувала освіту в ужгородській і мукачівській гімназіях. Найбільшим досягненням 30-х років минулого століття було відкриття Пряшівської російської гімназії у вересні 1936 р. У той час з карпаторуської мови навчання переходять на російську літературну мову. Новий період в історії шкільництва українського населення настав після визволення Чехословаччини в 1945 р. Уже в лютому того самого року в Меджилабірцях виникла російська гімназія, яку згодом було переведено в Гуменне. Налагодженню шкільної справи сприяв Реферат українських шкіл, створений при повноважному представництві Словацької національної ради в Братиславі та окружні шкільні і культурно-освітні реферати. У 1948/49 навчальному році в русько-українських селах і містечках Східної Словаччини діяли 51 дитячий садок, 255 народних шкіл, 3 гімназії та 2 середні професійні школи. Згідно з рішенням державних органів на початку 50-х років навчальною мовою у всіх типах шкіл стала українська мова. В 1953 р. при Філософському факультеті Кошицького університету ім. П.Й.Шафарика (нині – Пряшівський університет) було створено кафедру української мови і літератури, а у 1965-му — українське відділення для підготовки вчителів початкових класів при Педагогічному факультеті цього ж університету. Однак, внаслідок адміністративного переходу колишніх руських шкіл на українську мову навчання, нестачу кваліфікованих учителів, надання батькам права вибирати мову навчання для своїх дітей, у 60-роках почався масовий перехід українських шкіл на словацьку мову навчання. Впродовж чотирьох років на словацьку мову навчання перейшло 166 українських шкіл. Цей процес тривав аж до 1989 р., коли в результаті поділу української національної меншості в Словачинні на українців і русинів українське шкільництво зазнало найбільших втрат. У 1993/94 навчальному році на Пряшівщині існувало лише 14 основних шкіл з українською мовою навчання, 28 з вивченням української мови як предмета і 4 гімназії з вивченням української мови. У 2007/2008 навчальному році українська мова буде вивчатися лише в кількох дитячих садках, в десяти основних школах з вивченням української мови першого (1-4 класи) і другого ступеня (5-9 класи) та, на жаль, в єдиній гімназії З’єднаної школи ім. Т.Г.Шевченка у Пряшеві. В Середній медичній школі в Гуменному вперше в її історії припиняється вивчення української мови як обов’язкового предмета.Вчителі української мови у Словаччині можуть підвищувати кваліфікацію у Методично-педагогічному центрі (МПЦ) у Пряшеві, який організує практично-методичні семінари для учителів основних і середніх шкіл. Деякі з них беруть участь в укладанні підручників з української мови та літератури, в підготовці навчальних програм, планів та державних стандартів з української мови і літератури. Підвищенню рівня викладання української мови в минулому допомагали професійно-методичні курси та стажування, які проводились під час канікул в Україні. І хоча вони і нині зафіксовані в Протоколі про співпрацю в галузі освіти на 2005-2008 роки, укладеної між Міністерством шкільництва Словацької Республіки та Міністерством освіти і науки України, їхня реалізація непослідовна, а МПЦ у Пряшеві важко вдається налагодити співпрацю з методичними центрами в Україні, оскільки їхні методисти не зацікавлені в цій справі. Всі українські школи залучені в систему незалежного тестування навчальних досягнень випускників: основні школи в Монітор з української мови, а середні — Новий атестат зрілості з української мови. Зовнішня оцінка здійснюється шляхом письмового тестування з дотриманням однакових вимог і умов для всiх його учасників. Матеріали і процедуру проведення тестування забезпечує Державний педагогічний інститут у Братиславі. Результати досягнень враховуються у вступних випробуваннях у середні чи вищі навчальні заклади. Інформацiю про матеріали з вимогами, структуру, зміст зовнішньої оцінки, а також тести з української мови попередніх років можна знайти на сайтi: www.statpedu.sk.
Кілька навчальних закладів бере участь у реалізації різних проектів, фінансованих державою та Європейським Союзом (ЄС). Наприклад З’єднана школа ім. Т.Г.Шевченка у Пряшеві в рамках міжнародного проекту ВІА співпрацює зі школами Греції, Італії, Німеччини та Австрії. На останній міжнародній зустрічі вони опрацювали проблематику вартостей, традицій та ідентичності свого народу та регіону. Кафедра україністики співпрацює на проекті VEGA з метою фінансового забезпечення видання словацько-українського словника, та головним її завданням є підготовка учителів для основних і середніх шкіл з українською мовою навчання або з вивченням української мови. Профілюючими дисциплінами є мовознавчі та літературознавчі дисципліни, в тому числі й сучасна українська літературна мова та українська література, які вивчаються у тісному зв’язку з діалектологією, історичною граматикою, теорією літератури, фольклором та історією української культури. В рамках літературознавчих дисциплін важливе місце займає українська література Закарпаття й Східної Словаччини, а також література для дітей і молоді. Крім того, на лекціях і семінарах студенти здобувають основні знання із журналістики, літературної критики й теорії перекладу.
Майже щороку студенти-україністи мають можливість навчатися у вузах України за рахунок стипендії Міністерства шкільництва Словацької Республіки. На кафедрі української мови і літератури навчається у середньому до десяти студентів, але були роки, коли кількість студентів доходила майже до двадцяти. В сучасному інтерес до вивчення української мови виявляють і випускники словацьких шкіл. Уже третій рік кафедра готує, крім учителів, і перекладачів. Недостатнє фінансування освіти і науки негативно відбивається на кваліфікованому складі педагогів, які часто виїжджають за працею за кордон або працюють в інших сферах. Та українські школи в Словаччині мають відносно сприятливі передумови для свого існування, для вивчення мови своїх предків, етнографії, культури та історії свого народу, лиш аби було бажання з боку батьків посилати своїх дітей до цих шкіл.